П`ятниця, 15.12.2017, 15:51
Вітаю Вас Ніхто | RSS

Середня Спеціалізована Загальноосвітня Школа №93

Меню сайту
Наше опитування
Мій улюблений предмет в школі
Відповідей: 943
Статистика

Всього на уроці : 1
Невідомих : 1
Зареєстрованих : 0

Вплив комп`ютера на дитину

Результат пошуку зображень за запитом "Вплив комп`ютера на дитину"

Ми живемо в час небувалого злету інформаційних технологій. Ми отримуємо інформацію завжди, коли читаємо книжки, слухаємо радіо, дивимось телевізор, спілкуємося між собою. Завдяки технічному прогресу виникли нові засоби комунікації, тобто засоби спілкування, а разом з ними – і нові цінності. Першим проривом у цьому напрямку стала книга, пізніше – періодичні друковані видання, потім – телеграф, радіо, телебачення і, нарешті, Інтернет. Сьогодні світ заполонили комп’ютери. Даний матеріал містить цікаву інформацію про комп’ютер, його позитивний та негативний вплив на людину і дитину, зокрема. Гадаємо, що дані методичні поради дадуть бібліотечним працівникам, педагогам цікаву інформацію про комп’ютер, його позитивний та негативний вплив на людину.

Можна використовувати цей матеріал для проведення бесід, оглядів, вікторин та інших заходів з дітьми.

Комп’ютери почали активно застосовуватися після Другої світової війни. До 1960 року в усьому світі використовувалося не більше 7 тис. комп’ютерів. У 1993 році настав історичний перелом, коли вперше обсяг виробництва персональних комп’ютерів перевищив обсяг виробництва легкових автомобілів і досяг 35,4 мільйона одиниць.

Де застосовується комп’ютер? В установах, банках, школах, лікарнях, у побуті. Сучасний комп’ютер пише музику і вірші, малює, грає у шахи, розмовляє. Наприкінці ХХ століття створюються комп’ютери, які вміщуються на долоні і дуже прості в користуванні. Нині найрозумніший комп’ютер в світі називається „Стимулятор Землі”. Його створили японські спеціалісти з м. Йокогама. За його допомогою моделюють процеси, які відбуваються на Землі,  зокрема передбачають природні катастрофи.

Число користувачів Інтернету в Україні щомісячно збільшується на 200 тис. Адже Інтернет – це оперативність. Дані тут оновлюються кожні 5-15 хвилин, що неможливо ні в яких інших засобах інформації.

Сьогодні у високорозвинених країнах світу є можливою купівля-продаж за допомогою електронних засобів, не виходячи за поріг домівки. Стали реальністю освіта з дистанційним управлінням, комп’ютерна діагностика та хірургія, транспорт та зв’язок з миттєвим замовленням квитків тощо.

В Японії увійшли в моду домашні кішки-комп’ютери. Вони можуть муркотіти будь-які мелодії відповідно до настрою господаря, робити масаж лапками і лікувати. Кішка-робот сама поставить діагноз, замовить необхідні ліки, складе лікувальну дієту.

Ви, мабуть, знаєте про існування електронних книг. У Франції створено книгу, зовні схожу на традиційну, але під її обкладинкою розміщено екран розміром 16 х 21 см. Електронну книгу можна покласти до сумки чи рюкзака, і працює вона на батарейках протягом 5 годин. Це водночас і книга, і бібліотека, і віртуальний книжковий магазин. Її пам’ять зберігає біля 30 книг по 500 сторінок кожна. Маючи мобільний телефон чи телефонну розетку, ви підключаєтеся до Інтернету і можете гуляти по віртуальному магазину, вибирати і замовляти книги. Досить провести по екрану пальцем, щоб підібрати книгу чи газету, збільшити розмір букв, знайти незрозуміле слово у словнику.

Останнє досягнення комп’ютерних технологій – „жива” книга. За допомогою комп’ютера можна не лише читати текст і переглядати малюнки, а й чути голоси персонажів, „оживляти” ілюстрації, грати у цікаві ігри. Навіть є такі електронні книжки-ігри, які надають можливість не тільки познайомитися з авторським варіантом твору, а й самому вплинути на хід сюжету.

На сьогоднішній день основний принцип роботи з комп’ютером – самостійний пошук інформації. Для користувачів тут є свої плюси і мінуси. Позитивною є можливість самостійної праці. Користувачі навчаються орієнтуватися в мережевому просторі, відбирати потрібні документи з величезного інформаційного масиву. Але читання тексту з комп’ютера має багато незручностей: ви не бачите, скільки прочитали і чи багато ще залишилось, не можете перегорнути сторінки, щоб порівняти різні розділи книги або прочитати навмання обрані уривки. Не вийде захопити екран із собою в ліжко або на пляж. Екрани не можна колекціонувати і розставляти на полицях.

Вміння знаходити інформацію за допомогою комп’ютера – це справжнє мистецтво. І ним потрібно навчитися володіти. Адже діти повинні відрізнити потрібну інформацію від непотрібної, глибоку від поверхневої,  корисну  від  беззмістовної  та  шкідливої. Досить часто діти обмежуються переглядом в комп’ютері детективів, бойовиків, фільмів жаху та трилерів, використовують його для сумнівних ігор. Дуже багато дітей та підлітків проводять майже весь свій вільний час у віртуальному світі, нехтуючи навчанням, друзями, здоров’ям. У них виникла нова форма залежності – комп’ютерна. Як же впливають комп’ютерні ігри на світогляд дітей? Багато хто вважає, що позитивно, інші – негативно.

Перша комп’ютерна гра „Зоряні війни” вийшла у світ 1962 року. Її завдання полягало в тому, щоб відбити астероїди і напади ворожих космічних кораблів. Згодом було створено багато інших ігор. Це пригодницькі ігри, ігри-головоломки, стратегічні ігри та ігри „екшн”. Багато ігор імітують різні види спорту. Чимало з них здобули високу оцінку громадськості, оскільки вони дуже цікаві й допомагають у навчанні. Однак ігри „екшн”, як і ті, що їх називають „шутерами” (стрілялками), часто критикують через їхній агресивний характер. Зазвичай мета цих ігор – вибрати зброю і знищити всіх ворогів: людей та інших істот.

Стає дедалі популярнішим он-лайновий вид комп’ютерної гри. Що особливого у ньому? Її персонажами керує не комп’ютер, а гравці, які через Інтернет одночасно беруть участь у грі. Їх можуть бути тисячі. Популярність таких забав пояснюється можливістю поспілкуватися з іншими. Гравці „розмовляють” одні з одним і відчувають себе частиною всесвітньої родини.

Багато ігор пропагують насильство, секс, брутальну мову. І коли з’явилася гра для ігрових автоматів „Смертельні гонки”, то пролунав протест громадськості проти насильницьких ігор. Адже суть її в тому, щоб переїхати пішоходів. Вигравав той, на чийому рахунку було найбільше жертв.

У грі „Автоармагедон” гравець пройде усі рівні тоді, коли переїде або уб’є 33 тисячі чоловік. Жертв можна не лише чавити колесами, забризкуючи їхньою кров’ю вітрове скло, їх можна поставити на коліна й змусити просити помилування або ж довести до самогубства. Чи шкідлива така імітація насильства? Так! Під час таких ігор підвищується агресивність гравців. Насильство, зображене в комп’ютерних іграх, може бути ще небезпечнішим, ніж телевізійне, оскільки   гравець   відчуває   себе   в   ролі   персонажів,   що   чинять

насильство. Телебачення робить дітей спостерігачами жорстокості, а комп’ютерні ігри – учасниками. У нових он-лайнових іграх час, котрий гравець витрачає, обмірковуючи свою роль, стає його особистим вкладом, його досягненням, а це заохочує грати далі. Тож для декого ігри стали справжнім наркотиком, і це одна з причин, чому в них грають місяцями або навіть роками.

Багато дітей зізнається, що нерідко грають в ігри довше, ніж планували. А це негативно позначається на навчанні. Вчені виявили, що комп’ютерні ігри стимулюють лише певну частину дитячого мозку, тому діти повинні більше читати, писати й займатися математикою. До того ж дітям корисно бавитися на вулиці та якомога більше спілкуватися з іншими дітьми.

Умовно все різноманіття комп'ютерних ігор можна класифікувати наступним чином:

Адвентурні (пригодницькі)

Візуально подібні ігри оформлені як мультиплікаційний фільм, але з інтерактивними властивостями - можливістю управління ходом подій. Для вирішення поставлених у них завдань необхідно мати гарну кмітливістю і розвиненим логічним мисленням. Головним підмогою в цих іграх служать знахідки - різні предмети, які зустрічає персонаж, подорожуючи в ігровому просторі численних рівнів. При виборі таких ігор для своєї дитини, необхідно знати, що важливе значення для цікавості адвентурних ігор має баланс між складністю і простотою рішення головоломок. Якщо завдання виявляться занадто складні для малюка, то він швидко втратить інтерес до гри; якщо занадто легкі - швидко пройде всю гру і не зазнає почуття задоволення, властивого людині від подолання складних перешкод.

Стратегії

Основна мета стратегічних ігор - управління військами, енергією, корисними копалинами або іншими подібними ресурсами. При цьому найчастіше необхідно здійснювати не тільки довгострокове планування, але і стежити за поточною ситуацією. Кінцевою метою гри-стратегії є завоювання ворожих поселень, укладення необхідного союзу або набір фіксованої кількості очок. Ці ігри досить складні, але саме вони розвивають у дитини посидючість і здатність до планування своїх дій, а також тренують багатофакторне мислення.

Аркадні

Цей різновид комп'ютерних ігор перекочувала в наші персональні комп'ютери з ігрових автоматів і різних приставок. Характерною особливістю аркадних ігор є поуровневое дроблення гри, коли нагородою і метою є право переходу до наступного епізоду або місії. Як правило, в кінці кожної місії гравцеві необхідно здобути головну перемогу. Також для даних ігор характерна система набору очок і бонусів (додаткових нагород), що надаються за швидкість проходження, перемогу над суперником або перебування секретних дверей або предметів. Аркадні ігри тренують окомір, увагу, швидкість реакції, але для дітей дошкільного віку рекомендуються обмеження по часу гри.

Рольові

У іграх цього жанру в розпорядженні гравця є невеликий загін персонажів, кожен з яких виконує свою окрему роль або функцію. Мета героїв - спільними зусиллями дослідити віртуальний світ і виконати поставлене на початку гри завдання. Завданням може бути відшукання певного скарбу, скарби або заклинання. Шлях до досягнення наміченої мети зазвичай перекривають різні перешкоди і шкідники різних мастей, яких необхідно здолати силою чи хитрістю. Тут і виявляється головний принцип рольової гри - використання потрібного персонажа в потрібний час і в потрібному місці.

3D - Action

Коротко девіз даних ігор можна виразити наступними словами: «Убий їх усіх!». Підвищена ступінь віртуальності створюється за рахунок використання тривимірної графіки і спецефектів, де, як і в реальному житті, є верх, низ, право, ліво, попереду і позаду. Це суто розважальний тип ігор, які розвивають тільки моторні функції і майже не розвивають пізнавальні, при цьому вони сумнівні в плані розвитку мислення і тим більш морального виховання. У даних іграх особливо необхідно дотримуватися почуття міри, причому не тільки дітям, а й дорослим.

Логічні

Більшість дітей старшого дошкільного віку цікавляться головоломками, якщо, звичайно, вони доступні для них. Корисність логічних ігор в тому, що вони розвивають навички логічного мислення. Найчастіше така гра являє собою одне завдання або набір декількох головоломок, які необхідно вирішити. Типовими представниками цього жанру є різноманітні завдання на перестановку фігур або складання малюнка. Останнім часом російські фірми-виробники випускають багато якісних різноманітних логічних ігор, розрахованих на дошкільний вік, з метою навчання дітей рахунку, читання, письма та інших предметів.

Симулятори

Гра-симулятор (інакше - імітатор) має в своїй назві яку-небудь приставку, наприклад: авто-, авіа-, спортивний та ін Бажання дитини спробувати свої сили в чомусь новому - дуже сильне почуття, і компанії, які випускають комп'ютерні ігри для дітей, про це добре поінформовані. Сьогодні у продажу можна знайти імітатори практично будь-яких технічних засобів - вітрильних кораблів, дирижаблів, літаків і вертольотів, танків, підводних човнів, реальних і фантастичних космічних апаратів. У цих іграх розробники велике значення надають реалізму відповідних реакцій навколишнього віртуального середовища, аж до найдрібнішого дотримання технічних показників.

Існують і інші класифікації комп'ютерних ігор, але не можна категорично заявляти, що одні ігри погані у плані виховання, а інші хороші. Тут не все так просто, багато чого залежить від конкретної гри. Навіть серед 3D-Action, що традиційно вважаються кривавими і жорстокими, зустрічаються такі, які вчать добру, товариству і взаємовиручку. Найголовніше - ставлення до гри дитини, а для того, щоб нам з вами не заблукати в безмежному морі віртуальних розваг, необхідно мати т. зв. інформаційну культуру і прищеплювати її нашим дітям.

Найголовніше - знати як впливає комп'ютер на дитячий організм і скільки часу дитина може проводити за монітором без шкоди для здоров'я. Існують чотири основних шкідливих чинника: навантаження на зір, стиснена поза, навантаження на психіку, випромінювання.

 Давайте розберемо кожний з них по порядку:

 Навантаження на зір

 Це перший і найголовніший чинник. Тривала робота на комп'ютері приводить до зорового перевтоми, що, у свою чергу, може призвести до зниження гостроти зору. Дитина старшого дошкільного віку може проводити за комп'ютером не більше 10-25 хвилин, після чого необхідно зробити перерву і невелику гімнастику для очей. Якщо у малюка проблеми із зором, то сідати за монітор йому можна тільки в окулярах. Ні в якому разі не дозволяйте дитині працювати за комп'ютером у темряві. Розмістіть дисплей так, щоб світло з вікна не падав на екран і не світив в очі. Простежте, щоб відстань від дитячих очей до екрана становило 50-70 см. І пам'ятайте: комп'ютер не є основною причиною розвитку короткозорості у дітей. Величезну роль у цьому відіграють спадковість, телевізор і читання в темряві. При грамотному підході й організації робочого місця дитини, його зору нічого не загрожує.

 Cтиснена поза

 Сидячи за комп'ютером, дитина дивиться з певної відстані на екран і одночасно тримає руки на клавіатурі або органах управління. Це змушує його прийняти певне становище і не змінювати його до кінця гри. Простежте, щоб кисті рук малюка перебували на рівні ліктів, а зап'ястки - на опорній планці. Також необхідно зберігати прямий кут (90 градусів) в області суглобів. І, звичайно, як можна більше різноманітьте дозвілля дитини: між комп'ютерними іграми дитина повинна грати в рухливі ігри, гуляти, займатися спортом. Не дозволяйте малюкові перекушувати за комп'ютером: ця шкідлива у всіх сенсах звичка може залишитися на все життя.

 Психічна навантаження

 Третій за важливістю чинник - навантаження на дитячу психіку. Комп'ютер вимагає не меншої зосередженості, ніж водіння автомобіля. Цікаві ігри вимагають величезної напруги, якого практично не буває в звичайних умовах. Ця область ще мало вивчена, оскільки сучасна мультимедіа-техніка з'явилася значно недавно. І все ж психічне навантаження можна зменшити. По-перше, у роботі (повторимося ще і ще раз) слід робити перерви, а по-друге, необхідно стежити за змістовною стороною ігор. Легше за все для дитячого сприйняття статичне, велике кольорове зображення в супроводі звуку. Досить безпечно розглядати картинки або фотографії в супроводі дикторського тексту. Гірше для психіки і для очей сприймається малювання на комп'ютері: тут звук не грає відволікає ролі, а всю роботу виконують очі. Напружуючи зір, малюк напружується сам. Усе це відбувається і під час читання з екрану тексту, тому пошук інформації в Інтернеті потрібно дозувати. Ну і, нарешті, справжні шкідники - ігри, що містять рухається на високій швидкості зображення і дрібні елементи. Перевтома і напруга дитячого організму після таких тривалих ігор зняти дуже нелегко.

 Випромінювання

Спочатку всі батьки бояться радіації від комп'ютерного монітора. Але маю вам сказати, що у сучасних моніторів передбачені всі заходи безпеки: зокрема, власне те, що називається радіацією (гамма-промені і нейтрони), монітор взагалі не виробляє. У ньому просто немає пристроїв з настільки високою енергією. Також нічого не випромінює системний блок. Але ви напевно помітили, що ніде в квартирі пил не скупчується з такою швидкістю, як на комп'ютерному столі. Справа в тому, що на електроннопроменевої трубці кінескопа є потенціал в 100 разів вище напруги в мережі. Сам по собі потенціал не небезпечний, але він створюється між екраном дисплея і обличчям сидить перед ним, і розганяє осіли на екран пилинки до величезних швидкостей. І ці порошинки летять, природно, на всі боки і осідають на комп'ютерний стіл і обличчя дитини. Отже, необхідно постійно знижувати кількість пилу в приміщенні за допомогою вологого прибирання. А малюка, який встав з-за комп'ютерного столу, слід умити прохолодною водою або протерти обличчя вологою серветкою.

Багато батьків, а особливо бабусі й дідусі, часто дивуються: «Чи не занадто багато« але »? Заборонити - і все! Малий ще! Ось виросте - нехай сидить скільки хоче, а зараз - нічого робити! »Дозволю вам нагадати, шановні опоненти, що заборонами і погрозами нікому ще нічого доброго і гідного зробити не вдалося. Ще професор Преображенський, герой чудової книги Булгакова «Собаче серце», говорив: «На людину можна впливати тільки навіюванням».

 При роботі з комп’ютером необхідно дотримуватись таких правил безпеки:

o       комп’ютер потрібно розташовувати в кутку чи задньою стінкою до стіни;

o       у приміщенні, де працює комп’ютер, необхідне щоденне вологе прибирання;

o       до і після роботи на комп’ютері слід протирати екран спеціальними серветками;

o       вважають, що наші зелені друзі – кактуси – також допомагають зменшити негативний вплив комп’ютера;

o       під час грози обов’язково вимикайте комп’ютер;

o       не забувайте частіше провітрювати кімнату.

У Японії вчені досліджували наслідки багатогодинного перебування дітей  у віртуальному інформаційному просторі, зокрема під час багатогодинної комп’ютерної гри. Результати цих досліджень вражають:

§        у дітей, які грають у комп’ютерні ігри, можуть виявлятися хронічні зміни у розвитку головного мозку;

§        комп’ютерні ігри стимулюють лише ті частини головного мозку, які відповідають за зір та пересування і не допомагають у розвитку інших його важливих ділянок;

§        у дітей, які довго грають у комп’ютерні ігри, не розвиваються лобні долі мозку, що відповідають за поведінку, тренування пам’яті, емоції, навчання. Ці частини мозку повинні розвиватися  до досягнення дорослого віку.

В ігрових залах немає фахівців, здатних керувати заняттями дітей, адже підприємці не ставлять перед собою таке завдання. Найчастіше вони самі добирають для дітей „розклад навчання”: жорстокі ігри та віртуальні розваги.

 Популярність ігор он-лайн зростає в цілому світі. Відкривається дедалі більше Інтернет-кафе, обладнаних комп’ютерами, на яких можна за відповідну плату пограти у мережеві ігри. Тож ігрова індустрія процвітає. І неможливо заперечити небезпеку, яку вона криє в собі. Чи може людина піддавати ризику своє здоров’я, викидати на вітер багато часу й грошей та призвичаюватися до жахливого насильства і при цьому не зазнавати жодних серйозних наслідків? Звичайно ж, ні. Тому це неправда, що комп’ютерні ігри завжди навчальні, що це – лише невинні забави.

 Більшість гравців, потерпаючи від комп’ютерної залежності, „надмірно дратівливі”, „запальні”, емоційно нестійкі. Але в процесі гри настрій покращується, з’являються позитивні емоції. Та після закінчення гри настрій знову погіршується, швидко повертаючись на початковий рівень, залишається до наступного „входження” у віртуальний світ. Для гравця реальний світ нудний, нецікавий і повний небезпеки. Тому він намагається жити в іншому світі – віртуальному, де все дозволено, де він встановлює правила гри. А вихід із гри може навіть спричинити депресивний стан. Та якщо знати міру, то негативний вплив комп’ютерних ігор буде мінімальним.

 Не можна  сьогодні не згадати і про мобільні телефони: їх користь і шкоду. Ми звикли ставитися до мобільного телефону як до цілком безпечної речі, тому й носимо його в кишені, сумочці чи на шиї. Виявляється, це дуже небезпечно. Не так давно відразу кілька фатальних випадків сталися внаслідок вибуху мобільних телефонів. Це шокувало мільйони їх власників.

Ось деякі приклади таких випадків:

Ø     У Китаї внаслідок вибуху мобільника загинув підліток, який мав звичку носити апарат у кишені сорочки.

Ø     59-річний каліфорнієць дістав опіки половини тіла внаслідок самозаймання мобільного телефону в його кишені.

Ø     Ще одна американка постраждала від вибуху мобільника – обпечені обличчя і руки.

Ø     Через займання акумулятора мобілки сталася пожежа в одній з московських квартир.

Ø     У Дніпропетровську внаслідок самозаймання телефону, який був підключений до зарядного пристрою, загинуло подружжя.

Ø     Кілька випадків вибуху мобільних телефонів зафіксовано в Київській області.

А нещодавно в редакції газети „Експрес” (м. Львів) серед білого дня в одного з журналістів вибухнув мобільний телефон. А сталося ось що: мобільний, який годину тому було під’єднано до зарядного пристрою, раптом вибухнув. І таких випадків багато. Більшість з них трапляються саме вночі.  Хоча в цей час заряджати апарат і справді зручно, задля безпеки потрібно змінити свої звички. Удень, принаймні, більше шансів вчасно зреагувати на ситуацію. Крім того, йдучи у сауну чи на пляж, залишайте мобільник удома. Ризик вибуху акумуляторного пристрою під впливом температури понад 30°  збільшується втричі.

 Про заходи безпеки з мобілками говорять уже давно: краще носити апарат у спеціальних чохлах, аби уникнути контакту з тілом. Не варто класти його до кишені, особливо нагрудної. Зовсім неприпустимо носити телефон на шийному шнурочку, коли він звисає у ділянці сонячного сплетіння. Не можна залишати трубку заряджатися на легкозаймистих предметах (папір, килим) і не ставити телефон на зарядку вночі, адже більшість апаратів вибухає саме під час заряджання. А ще – не купуйте батареї невідомих виробників, які декларують величезну електричну ємність. Крім того, несумлінні виробники, аби здешевити свою продукцію, не обладнують її вмонтованими схемами захисту. І ще. Недавні дослідження британських вчених підтвердили, що випромінювання мобільників і справді пришвидшує реакцію головного мозку, тому збільшується ризик розвитку онкологічних хвороб. А також, як бачимо, небезпека може чатувати на нас ще й у вигляді травмування. Навряд чи застереження медиків приведуть до того, що хтось відмовиться від цього зручного засобу спілкування. Адже для дітей – це оперативний зв’язок з батьками. Нині мобільний телефон дає можливість своєчасно повідомити батькам, що діти закінчили навчання, і взагалі де вони знаходяться на протязі дня.

Проте на уроці використання телефонів може заважати проводити повноцінний навчальний процес. До того ж під час виконання самостійних, контрольних робіт в учнів часто виникає ідея використати мобільний телефон як джерело списування. Більшість школярів користується телефоном з відеокамерами, доступом до Інтернету. Діти хочуть бути оригінальними, щоб когось принизити чи самому похизуватися. Таким чином пропагується жорстокість і розпуста. Поява подібних тенденцій в учнівському середовищі викликає занепокоєння і стурбованість. В зв’язку з цим міністр освіти видав наказ Міністерства освіти і науки України від 24.05.07 № 420 „Про використання мобільних телефонів під час навчального процесу”. Цим наказом забороняється користування з 1 вересня 2007 року мобільним телефоном у школі. Учні мають користуватися мобілками лише як засобом зв’язку і не під час уроків.

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Copyright MyCorp © 2017