[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: Bober 
Форум ССЗШ №93 » Форум ССЗШ №93 » Я люблю творити » Поезія - крик душі
Поезія - крик душі
yura Дата: Неділя, 30.11.2008, 21:04 | Повідомлення # 1
Завойовник кіберпростору
Група: Адміністратори
Повідомлень: 59
Репутація: 6 []
Статус: Прогулює
Пам’ятаю, колись, років три назад, любив писати вірші. Про різне: про любов, про життя і всяке таке. Але потім забив. Розкажіть про свої прояви геніальності і можете їх тут опублікувати)))

 
Venus_†_Doom Дата: Неділя, 30.11.2008, 23:03 | Повідомлення # 2
Новачок
Група: Користувачі
Повідомлень: 12
Репутація: 1 []
Статус: Прогулює
Істина в вині (02.10.08)

Ніхто мене не розуміє...
Той хто б поміг уже помер.
Франко, Асадов, Блок, Єсенін...
І я одна без них тепер.

Тобі я душу виливаю,
А ти мовчиш. Тобі, мабуть,
Я всеж страшенно заважаю,
Бо ти б хотів мене забуть.

Мені всі кажуть, що роблю я
Якісь дурниці, що живу
Собі на втіху і на щастя,
Що голову собі дурю.

Нема підтримки. Всі хто знає,
Чому я мучуся і як,
Мене уперто запевняють,
Що я чиню погано. Так!

Я знаю це, та чи питаю
Я вас чи добре це, чи ні?!
Я тихо-тихо помираю...
В воді тону, горю в огні.

Чому ніхто мені не скаже:
„Я розумію серця біль!”
Не посміхнеться, не покаже,
Но він мене всеж зрозумів?!

Всі кривляться. Вони не знають,
Що в мене діється в душі.
Вони мене не ображають,
Та хочу плакати в тиші.

Усі від мене відвернулись...
Ніхто мене не зрозумів...
Можливо, слід мені напитись,
Як Блок колись зробить зумів?

Його б я зараз воскресила,
І ми б пішли гуляти в парк.
Його дружина залишила...
І я б йому сказала так:

„Ти все одно не міг забути
Ні її стану, ні очей.
Ти знаєш, як самотнім бути
Й не спати протягом ночей.”

І ми б сиділи тихо двоє
Й дивилися на лебедей.
Там є шість білих й один чорний,
І ми до нього підійдем.

І Олександр, зітхнувши сумно,
Мене під руку там візьме.
Він буде лагідним і чуйним,
Мене гуляти поведе.

Проходячи по місту ввечір,
Зупинимось біля вітрин.
Там висітимуть сині речі...
Сашко прошепче: „Він один...

Йому, я знаю теж погано.
Але він просто не такий.
Він не впивається стражданням,
Не плаче марно, так як ти

І не шукає він поетів,
Які б змогли допомогти
Йому розкрити ті секрети,
Які йому закрила ти...”

Я стану там, і ми обоє
Дивитимемось вглиб вітрин.
І я тихенько як ніколи
Прошепочу: „Так, він один...”

Я подивлюсь і не побачу
Поета милого мені.
Йому завжди я все пробачу.
Єдиний він мені поміг.

І хоч пішов ти, Олександре,
Давно вже дуже із життя,
В моїй душі, хоч і намарно,
Залишиться твоє ім’я.

Тобі вина би я налила,
І ми би говорили знов
Про те, яка ж я все ж дитина!
І про любов... і про любов...
.....................................................
От бачиш, як мені погано?
Я марю Блоком, хоч не сплю...
Він пив – вбивав в собі кохання.
І я, мабуть, таке зроблю...

Ну, дітки і не дуже wink оцінюйте і не стидайтесь тут щось публікувати. Цікаво, які таланти виходять у жорстоке життя зі стін нашої рідної 93-ої


Несчастен тот, кто не обладает фантазией, тот, кто все происходящее воспринимает однобоко, вяло, безысходно; жизнь заключается в постоянном качании маятника; пусть наше время бросает и треплет этот маятник с каким угодно широким размахом, пускай мы впадаем иногда в самое мрачное отчаяние, только пусть качается маятник, пусть он даст нам взлететь иногда из бездны отчаяния на вершину радости.
Александр Блок
 
yura Дата: Понеділок, 01.12.2008, 15:50 | Повідомлення # 3
Завойовник кіберпростору
Група: Адміністратори
Повідомлень: 59
Репутація: 6 []
Статус: Прогулює
оце жир!!!! сама склала?

 
Excaliburko Дата: Понеділок, 01.12.2008, 23:09 | Повідомлення # 4
Новачок
Група: Користувачі
Повідомлень: 13
Репутація: 3 []
Статус: Прогулює
Віршик цікавий, оскільки завернула туди, куди малоначитані люди не пішли))) і ти уникнула стандартів))))

я також пробував тікати від стандартів і ось таке у мене вийшло чудо:)))

"Скромність"
Посеред тижня закохався Я,
Розчервонівся, зашарівся
Не зна як підійти і що розповісти?
Чому ж у снах все легко так...
А на яву: ні ТАК, ні Сяк smile
Ось зробив я перший крок!
Ще б сорок і усе було б ОК...
Стоїть вона, чогось чекає...
А стрілка час усе мотає.
"УСЕ!"-подумав Я:
"Назад шляху нема!"
Набрав Я швидкість - полетів
А тут, як на зло
Трамвай із звідкись принеслО,
Моє коханнячко, з собою забрало!
гррр......
Тож спішіть і не соромтесь)))))

Хепіенд
Чим скоріш у маршрутку пропхався Я,
Трамвайчик швидко обігнав,
Вийшов, квіточки придбав,
І на зупинці став чекати я!
Не даремний труд мій був...
Зустрів коханнячко своє,
І тепер життя - Цвіте!

і на завершення цього посту, улюблений мій віршик)......

***

Люблю...
Кохаю щиро...
І серце бумкає так швидко...
Не помітно вже нікого....
Лиш вона одна,
Мов Зірочка ясна,
Мені на зустріч лине...
Кохаю..
Її очі чарівні....
З моїми...
Про поцілунок мріять...
Цілую...
А серце рветься до рекорду...
Не чув такого ще акорду...
Сплелися ми...
...уже на вік!

p/s: :)))




Українська - це класно,
Українська - це круто!!!
Якщо ти не віриш,
Поцілуй мене в дупу!!!

Excaliburko
 
Bublik Дата: Понеділок, 01.12.2008, 23:28 | Повідомлення # 5
Майже модер
Група: Користувачі
Повідомлень: 15
Репутація: 2 []
Статус: Прогулює
ого... нестандартно...і якось по-дитячому наївно і щиро... і дуже мило smile

One more thing before we start the final face-off,
I will be the one to watch you fall...

It's in the water baby,
It's in the pills that pick you up,
It's in the water baby,
It's in the special way we f*ck,
It's in the water baby,
It's in your family tree,
It's in the water baby,
It's between you and me....

 
Oleg Дата: Понеділок, 01.12.2008, 23:53 | Повідомлення # 6
Супер-модералісімус
Група: Адміністратори
Повідомлень: 53
Репутація: 13 []
Статус: Прогулює
Віршик не мій але мені подобається:

А я гуляю по Москві,
І бачу пам’ятник Бандері,
Величний тризуб на Кремлі,
І синьо-жовтий стяг в оселі.
Величний пам’ятник Донцову,
Петрівка вже стоїть без грат,
Повсюди чути нашу мову,
І люблять всі мій автомат.
І всюди гарні краєвиди, -
На дротах москалі висять,
Нема вже в світі комуністів,
Нема ляхів і москалів,
Немає негрів, шовіністів,
І всяких Путінів - козлів.
І я щасливий у Москві
 
Liquorrhoea Дата: Понеділок, 01.12.2008, 23:53 | Повідомлення # 7
Людина
Група: Користувачі
Повідомлень: 57
Репутація: 1 []
Статус: Прогулює
дуже сентиментально. smile клас. (то до Excaliburko)

а в мене, в такому випадку, трохи концептуалізму...

* * *
керують в неміч сирени повій
про втіху тіла без духу світла
після маргінального вітру
ніхто не повстане живий
не поборе золоту брилу
а впаде біля неї ниць
вихований шумом тіві
і дорога шльондра
вже не буде такою прекрасною
без гриму на сході сонця
коли ти взнаєш
що скоро помреш
від її вічного дотику
блиск токсичних прикрас
купив візу з буття

...і сюрреалізму...

* * *
де столиця моїх провінційних днів?
де дно моїх безмежних надій,
коли кінець дивних снів
згубився в пробудженні мрій
під південним снігом перлинних подій.


культуролог, блін... ;)

Повідомлення редагував Liquorrhoea - Понеділок, 01.12.2008, 23:57
 
Deus Дата: Середа, 03.12.2008, 09:03 | Повідомлення # 8
Новачок
Група: Користувачі
Повідомлень: 3
Репутація: 0 []
Статус: Прогулює
Гарно а ви в театральне не пробували!!піти))) tongue
 
yura Дата: Середа, 03.12.2008, 09:33 | Повідомлення # 9
Завойовник кіберпростору
Група: Адміністратори
Повідомлень: 59
Репутація: 6 []
Статус: Прогулює
йой, вам друкуватись треба! назбираєм багато віршикв і видамо збірку

 
sister Дата: Середа, 03.12.2008, 16:03 | Повідомлення # 10
Новачок
Група: Користувачі
Повідомлень: 17
Репутація: 29 []
Статус: Прогулює
Зустрілися дві сили неземні і в оддному тілі
і плакали вони пронизуючи мов Амура стріли..
Завдали болю їм жорстокі люди світу,
не знаючи того, що роб*лять чорту втіху...
-Невже так важко жити і любити,обіймати,поважати,цінувати,довіряти,
але неначе це в останнє дав Бог тобі можливість покохати?
Можливість,що є не в кожного із нас,можливість , що коштує усіх всесвітніх крас..-
так плакала Довіра у людині,яку розбили,вкрали й не віддали
і так майстерно, вміло сплюндрували.
Довіра-це те,що вселює в людину сенс життя і ,наче тим дарує нам жагу буття.
І світ ми бачимо не тими вже очима, коли вона зникає , як перлина...
Перлини з моря, що так важко їх дістати
із тих глибин , і темряви , і мряки.....

Сиділа біля неї відданість нещасна
сестра її,що на добро багата.
та тут їй сльози по щоках котились
і руки їй додолу опустились.
Образа зранила її у саме серце.......
*------------------------------------------*
Це люди завдають такі страждання душам,
неначе це для них безладдя храм.............
А зараз візьмуть так туди і легко плюнуть,
а після того навіть оком не моргнуть..........

не вміє людство берегти, що має
а згадує й цінує вже, коли нема..

Додано (03.12.2008, 16:03)
---------------------------------------------
ДІВЧАТАМ=)))

Краса не потребує жертв,
Як кажуть у народі,
Вона хрипка й тендітна
І завжди знадобиться при нагоді..

ЇЇ повинна Ти леліти й берегти,
Удосконалювати та поважати....
НІ не пудра,туш і тіні твої подрУги у житті..
бо істинна ВОНА живе в Тобі....

Не забувай, ТИ унікальна,
ТИ та чія краса-
Цвіте в душі.... happy


cjom*LU*cjom
 
Venus_†_Doom Дата: П`ятниця, 05.12.2008, 16:59 | Повідомлення # 11
Новачок
Група: Користувачі
Повідомлень: 12
Репутація: 1 []
Статус: Прогулює
ну та ясно, що сама писала)) не відношу себе, між іншим, до експерементаторів. вони, як на мене, власне бавляться з формою, з римою і розміром... а я у цьому дотримуюсь вже створених кимось стандартів)

Додано (05.12.2008, 16:59)
---------------------------------------------
Excaliburko, останній твій вірш сподобався мені найбільше)


Несчастен тот, кто не обладает фантазией, тот, кто все происходящее воспринимает однобоко, вяло, безысходно; жизнь заключается в постоянном качании маятника; пусть наше время бросает и треплет этот маятник с каким угодно широким размахом, пускай мы впадаем иногда в самое мрачное отчаяние, только пусть качается маятник, пусть он даст нам взлететь иногда из бездны отчаяния на вершину радости.
Александр Блок
 
Liquorrhoea Дата: П`ятниця, 05.12.2008, 19:21 | Повідомлення # 12
Людина
Група: Користувачі
Повідомлень: 57
Репутація: 1 []
Статус: Прогулює
Venus_†_Doom, шодо норм - все має право на життя. мені, частіше за все, вкладаються думки поза тими стандартами.

культуролог, блін... ;)
 
Venus_†_Doom Дата: П`ятниця, 05.12.2008, 23:26 | Повідомлення # 13
Новачок
Група: Користувачі
Повідомлень: 12
Репутація: 1 []
Статус: Прогулює
Кожному своє

Несчастен тот, кто не обладает фантазией, тот, кто все происходящее воспринимает однобоко, вяло, безысходно; жизнь заключается в постоянном качании маятника; пусть наше время бросает и треплет этот маятник с каким угодно широким размахом, пускай мы впадаем иногда в самое мрачное отчаяние, только пусть качается маятник, пусть он даст нам взлететь иногда из бездны отчаяния на вершину радости.
Александр Блок
 
Астра Дата: Середа, 10.12.2008, 10:45 | Повідомлення # 14
Новачок
Група: Користувачі
Повідомлень: 12
Репутація: 0 []
Статус: Прогулює
Бентежить ніч, співаючи про щастя,
Та в неї твої очі і уста.
А чорні плями шастають і шастають,
І шкіряться до мене неспроста.
У них своя, хоч і химерна логіка.
Вони – співці початку і кінця.
Переглядаю павутиння спогадів
І бачу зраду, і себе – її творця.
І бачу я брехню, що завжди снилася.
Покрила все моє чуття іржа.
Але тобою так я і не впилася,
Не відрізнила персня від ножа.
А ти стоїш, мов пам’ятник жаданому,
Такий собі античний скромний бог,
Але тобі, байдужому й коханому,
Не зрозуміти суть моїх тривог…
В моє ти серце так мистецьки цілився
І краще б схибив, та не в тому річ.
Ти йди. Без тебе день давно вже журиться.
Я залишусь: мені миліша ніч.
__________________________________________
Тиша вливалася в мене проходячи спершу крізь тебе
ти фільтрував усе що могло б завадити нашому спокою
та ти не зміг профільтрувати себе
я задихалася в диму твого волосся
я губилася у вогненному лабіринті твоїх очей
я палала в незбагненному холоді твоїх рук
я п’яніла від твого багатослівного мовчання
ти був світом а світ був тобою
ти фільтрував усе що могло б завадити нашому спокою
та ти не зміг профільтрувати себе
а потім ти зменшився до розмірів макового зернятка
і заховав сонце
___________________________________________________
Фотографії пахнуть тобою,
Мої стіни шаліють даремно,
І тихенько, скупою сльозою,
Моє дзеркало плаче таємно.
Часом тихо поскрипує крісло,
Щоб порушити скорбне мовчання,
І десь там у куточку, під ліжком
Поселилося тихе чекання…

Додано (10.12.2008, 10:45)
---------------------------------------------
Liquorrhoea - дуже сподобалось


amor tussique non celantur
 
Venus_†_Doom Дата: Неділя, 21.12.2008, 18:23 | Повідомлення # 15
Новачок
Група: Користувачі
Повідомлень: 12
Репутація: 1 []
Статус: Прогулює
Акровіршик англійською)))

I heard a song a while ago

And in my mind it still keeps playing
My feelings were too hot and wrong

So I hope you’ll hear what I’m saying
Ordeal and grief and lurid plight
Removed some sort of sence of pity
Redolent of the days I cried
Your love out cause I was so smitten

I used to flit through different states
Then to incur my own misfortunes

However now I know what makes
Asylum make so much of fortunes
Daredevil now, no longer shy

Endorse my name on many poems –
Variety of those lie by
Embracing all my joys and sorrows
Remember me once in a while,

Heed to your heart and smile sincerely.
Appall them – jump into the sky!
Prepare to live your life. Fly freely!
Perhaps someday up there so high
Encircling clouds with anguish gestures
No other you shall find to smile
Exept for me…
Don’t be so reckless.

Amid all those stand-offish maids
Like no one else I’ll keep on smiling
And you will hear my voice again
So tremulously calling you, my darlin


Несчастен тот, кто не обладает фантазией, тот, кто все происходящее воспринимает однобоко, вяло, безысходно; жизнь заключается в постоянном качании маятника; пусть наше время бросает и треплет этот маятник с каким угодно широким размахом, пускай мы впадаем иногда в самое мрачное отчаяние, только пусть качается маятник, пусть он даст нам взлететь иногда из бездны отчаяния на вершину радости.
Александр Блок
 
Форум ССЗШ №93 » Форум ССЗШ №93 » Я люблю творити » Поезія - крик душі
Сторінка 1 з 11
Пошук: